Інформація має довідковий характер і не є юридичною консультацією. Перед угодою зверніться до ліцензованого юриста.
Закон про медіацію (посередництво) у спорах B.E. 2562 (2019)
Dispute Mediation Act B.E. 2562 (2019)
Інформація перевіряється та оновлюється щомісяця за офіційними джерелами.
Коротко
Медіація як швидка та конфіденційна альтернатива суду: угоду можна зробити виконуваною, а початок медіації зупиняє строк позовної давності.
Scope and purpose: Що регулює закон
Закон встановлює єдину правову основу для медіації спорів: як у позасудовому порядку (приватна або відомча медіація до подання позову), так і в межах суду після відкриття провадження. Він покликаний знизити навантаження на суди та надати сторонам швидший, дешевший і конфіденційніший спосіб врегулювання розбіжностей. Закон застосовується до певних категорій цивільних спорів і до деяких обмежених кримінальних правопорушень, але не скасовує спеціальні процедури, вже встановлені іншими законами (наприклад, окремі правила медіації у трудових або споживчих справах).
Civil disputes: Цивільні спори, що підлягають медіації
Медіація за законом доступна для цивільних спорів - зокрема договірних, майнових, боргових і деліктних вимог, де сторони мають право самостійно врегулювати питання. Встановлено граничну суму вимоги (порядку кількох мільйонів батів, наразі п'ять мільйонів батів), і цей поріг може коригуватися підзаконним актом. Спори, які сторони не мають права врегулювати за законом, або в яких мирова угода суперечила б закону, публічному порядку чи добрим звичаям, під дію закону не підпадають.
Criminal mediation: Обмежені кримінальні справи, в яких допускається медіація
Закон допускає медіацію лише щодо вузького кола малозначних або примиренних кримінальних правопорушень - як правило тих, де закон дозволяє врегулювати або закрити справу за згодою сторін (наприклад, деякі дрібні правопорушення та злочини, що зачіпають приватні інтереси). Тяжкі злочини медіації не підлягають. Успішна кримінальна медіація може призвести до примирення або закриття справи відповідно до Кримінально-процесуального кодексу, але не перетворює злочин, що зачіпає публічний інтерес, на суто приватну справу.
Settlement agreement: Письмова та підписана мирова угода
Якщо сторони досягають згоди, медіатор зобов'язаний оформити мирову угоду в письмовому вигляді, а всі сторони разом із медіатором повинні її підписати. Після підписання мирова угода стає обов'язковою для сторін відповідно до її умов. Цей документ є ключовим результатом процедури: він фіксує, що саме зобов'язалася зробити кожна сторона, і слугує підставою для подальшого примусового виконання.
Enforcement: Примусове виконання угоди через суд
Якщо сторона не виконує позасудову мирову угоду, інша сторона може звернутися до суду за її примусовим виконанням, причому таку заяву необхідно подати протягом трьох років з дати, коли угода набула чинності щодо виконання. Суд розглядає угоду значною мірою як арбітражне рішення і видає постанову про примусове виконання, якщо не застосовується одна із встановлених підстав для відмови - наприклад, недієздатність, обман, примус, незаконний предмет угоди або її суперечність публічному порядку чи добрим звичаям. Угода, досягнута в межах судової медіації, натомість оформляється як судове рішення або мирова угода і виконується в цьому порядку.
Prescription: Вплив медіації на строки позовної давності
Початок медіації за законом зупиняє перебіг строку позовної давності на час медіації, тому сторона не втрачає право на позов лише через те, що час минув під час переговорів. Якщо медіація завершується без угоди, а строк давності вже сплив або спливав би невдовзі після цього, закон передбачає буфер: строк продовжується таким чином, щоб позов усе ще можна було подати протягом встановленого короткого періоду (шістдесят днів) після завершення медіації. Це захищає іноземця, який добросовісно намагався пройти медіацію, від ситуації, коли через пропуск строку він пізніше не зможе звернутися до суду.
Confidentiality: Конфіденційність і роль медіатора
Медіація за законом є конфіденційною: заяви, визнання та документи, підготовлені для медіації, як правило, не можуть використовуватися як докази в подальшому судовому процесі, якщо медіація не дала результату. Медіатор повинен бути нейтральним і зареєстрованим або визнаним відповідно до встановлених правил, не має займати чиюсь сторону і може допомагати сторонам знайти справедливе рішення, але не має права нав'язувати їм своє рішення. Ці гарантії спонукають сторони говорити відверто, не побоюючись, що їхні поступки згодом обернуться проти них.